ПРОБЛЕМИ ДІТЕЙ ПОЧИНАЮТЬСЯ ВДОМА

Світ переживає кризу виховання. З кожним днем ​​засоби масової інформації приносять нам все більше звісток про дитячу та підліткову злочинності, занижену самооцінку, синдроми браку уваги, наркоманії, ранньої вагітності і самогубства. Майже всі батьки нині сумніваються як у старих методах виховання, так і в нових. Складається враження, ніби жоден з них не годиться, а проблеми наших дітей між тим все поглиблюються.

Деякі батьки вважають, що корінь проблем у вседозволеності й у тому, що ми занадто багато даємо своїм дітям. Інші думають, що вся справа в застарілих методах виховання – на кшталт криків і стусанів. Треті схиляються до думки, що нові проблеми породжені негативними змінами в самому суспільстві.

Багато хто вважає, що виною всьому велика кількість реклами, насильства і сексу на телеекранах. Звичайно, суспільство і той вплив, який він справляє на дітей, мають безпосереднє відношення до даного питання, і деякі проблеми можна було б вирішити за допомогою відповідних змін у законодавстві, - однак куди важливіше звернути увагу на те, що відбувається вдома. Проблеми дітей починаються вдома і можуть бути вирішені там же. Зміни в суспільстві - важливий фактор, але батьки повинні зрозуміти, що саме від них залежить, чи виростуть їхні діти сильними, впевненими в собі, здатними до співпраці і співчуття.

Для того щоб виростити здорових, здатних до співпраці дітей, батькам потрібно модернізувати свої методи виховання.

У минулому дітей контролювали за допомогою тиску, страху і почуття провини. Щоб мотивувати хорошу поведінку, дітей переконували, що вони порочні і можуть заслужити добре ставлення тільки слухняністю. Найсильнішим стримуючим фактором для дитини був страх втратити любов і прихильність батьків. Якщо цього виявлялося недостатньо, дорослі вдавалися до більш жорстких покарань, які повинні були розбудити в дитині ще більший страх і зламати її волю. Неслухняну дитину нерідко називали свавільною. За іронією долі, з точки зору позитивного виховання основою для розвитку в дитині духу співробітництва, впевненості в собі і чуйності служить саме виховання сильної волі.

Щоб виховати в дитині дух співробітництва, впевненість у собі і чуйність, необхідно розвивати її волю, а не ламати її.

У минулому мета виховання полягала в тому, щоб прищепити дітям слухняність. Позитивне виховання спрямоване на те, щоб виростити вольову дитину, але при цьому схильну до співпраці. Щоб домогтися співробітництва, немає потреби ламати її волю. Діти - з небес. Коли їх серця відкриті, а воля отримує необхідне підживлення, вони більше схильні до співпраці.

Методи минулого були націлені на виховання слухняних дітей. Позитивний підхід спрямований на виховання чуйних дітей, які підпорядковуються правилам не зі страху, а діють спонтанно і приймають рішення, прислухаючись до веління серця. І якщо такі діти не брешуть, то не тому, що це проти правил, а тому, що вони чесні і справедливі. Мораль для них не є чимось нав'язаним ззовні - вона йде зсередини, вихована співпрацею з батьками.

Замість того щоб розвивати в дітях слухняність, позитивне виховання прагне розвинути в них співчуття.

Виховні методи минулого були зосереджені на тому, щоб привчити дітей підкорятися. Позитивне виховання прагне до створення впевнених у собі лідерів, здатних творити свою долю самостійно, а не просто слідувати по стопах тих, хто йде попереду. Упевнені в собі діти чітко усвідомлюють, хто вони є і чого хочуть досягти.

Упевнені в собі діти менше піддаються тиску з боку однолітків і не відчувають потреби бунтувати.

Сильні діти менше піддаються тиску з боку однолітків і не відчувають потреби бунтувати, щоб утвердити себе. Вони думають своєю головою, але при цьому залишаються відкритими для допомоги і підтримки з боку батьків. Коли такі діти дорослішають, їх не сковують забобони оточуючих. Вони йдуть за своїм внутрішнім компасом і приймають рішення самостійно.

Виховання, засноване на страху, не надає належної дії. Старі, засновані на залякуваннях методи насправді лише послаблюють батьківський контроль. Загроза покарання лише налаштовує дітей проти батьків і спонукає їх до бунту. Крик або удар вже не допомагають встановити контроль над дитиною, а просто вбивають в неї бажання слухати і співпрацювати. Батьки прагнуть до більш повноцінного спілкування з дітьми, щоб підготувати їх до напруженого сучасного життя, але, на жаль, досі використовують при цьому застарілі методи виховання.